Сакральні місця

Повна назва об’єкта: Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Українська Православна церква, Київський Патріархат. Воскодавська церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці коли і ким була побудована, не відомо. Однак історичні дослідження свідчать про те, що в 1610 р. вона відносилася до греко-католицького віросповідання. Це було наслідком Берестецької унії 1596 року. Відомо, що посильно участь у її утриманні брали князі Іван Кирдей - Мильськи, Любомирський,  Єловицький.

Як засвідчують перекази, підтверджені документами, що в 1770 році в селі з радістю зустріли православного князя Костянтина Немирича, який викупив багату садибу і навколишні землі. Серйозно взявся господарювати. Насамперед поновив насадження в розлогому парку, наповнив його диковинними деревами і квітучими кущами. Вірогідно, що саме за Костянтина Немирича, неподалік панського маєтку, на пагорбі, було встановлено скульптуру Івана Хрестителя.

Ця пам’ятка простояла в межах двох століть і зруйнована в середині ХХ століття під час реконструкції і виправлення дороги на Тучин. Можна стверджувати, що на ту пору перша церква зістарилася, стала тісною для прихожан. Вони й почали збирати кошти на її розширення чи й зведення просторішої. А князь Немирич 14 липня 1773 року під це будівництво виділив земельну ділянку. Однак немає документального підтвердження, що вона була використана за призначенням. Невідомо з яких причин, але церква Покрови Пресвятої Богородиці села Воскодави чомусь випала з поля зору дослідників духовних закладів Волині XVIII століття. Конкретних дат не подав і дослідник Микола Теодорович у своїй праці «Історико - статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії». Однак у XVII столітті дерев’яна церква у Воскодавах вже стояла на камяному фундаменті, накрита листовим залізом. А в 1883 році прихожани її ретельно поновили. Віднайдено й інформацію, що копії її метричних книг зберігалися з 1806 по 1863 роки в Мнишинській церкві, а потім її передали до Коростятинської. На той час за церквою було закріплено майже 10 десятин орних грунтів та 6 десятин болотистих сінокосів ( одна давня десятина дорівнює 1,09 гектара площі).

Як уже згадувалося вище, що в 1883 році, після реконструкції давньої церкви, практично стало в селі надто змінене дерев’яне приміщення, виконане за модерним волинським стилем на три яруси і головним куполом з спільною дзвіницею на вході. Мабуть,- докорінно перебудоване. Церква вже була розрахована на одночасну присутність до 250 прихожан. Спершу її з середини обставили лише найнеобхіднішими іконами. Незважаючи на це, релігійна громада подала прохання до вищого духовного керівництва краю про відєднання своєї церкви від Костянтинського приходу та надання права утворити власну парафію. Але так було зроблено дещо пізніше. Деякий час замість дзвонів парафіяни користувалися підвищеними кусками співучих металевих пластин. З часом церкву ліпше впорядкували. Зокрема, художники на стінах написали масляними фарбами великі картини духовного змісту, нанесли срібне й золоте оздоблення на Царські ворота, засяяло вогнями нове панікадило. Судячи з написів, залишених на стінах дзвіниці, церкву багато років якісно відновляли, фарбували, міняли покрівлю даху, куполів.

Наприкінці ХХ століття релігійна громада церкви Покрови Пресвятої Богородиці реєстровувалася і вносила зміни до свого статуту: перший раз 25 вересня 1991, другий-30 серпня 1996 р. Відтоді в церкві виконуються служби Божі та православні ритуали на державній мові. Впродовж 1806-1863рр. церква відносилась до Млинівського приходу Острозького повіту. Відомості про сповідь прихожанами зберігаються в церкві з 1863р. Також ведеться опис церковного майна з 1986р. Зберігається план церковного приміщення з 1773р. 14 червня 1773р. який був даний власником села Немиричем. Цей документ зберігається в архіві Волинської духовної консисторії.

Існує гіпотеза, що станом на 1593 рік церква відносилась до Дорогобузького Іллінського монастиря. За описом церква - дерев’яна з такою ж колокольнею на кам’яному підмурівку,покрита жерстю. Підлога в храмі дерев’яна, стелі – плоскі і склепінчасті поштукатурені, вкриті розписами, внутрішня поверхня стін поштукатурена і розписана.  Зовні обшальоване струганими дошками, вифарбована в синій колір.