Коваль Максим Марчук із села Воскодави Гощанського району має гарний смак. Щоб переконатися в цьому, варто подивитися на викувані ним ворота, на яких і дерево, і соняшники, і матіола...          

- Щоб відтворити матіолу чи соняшник, я за зразок брав живі рослини. Вони й досі у моїй майстерні, - показує засушені квіти Максим Марчук, - як і ескіз, який намалював, щоб потім відтворити в залізі. На це пішло півтора місяця. 

- Я можу цілий день провести в кузні, - каже тридцятирічний коваль. - Ця робота мене захоплює. Ніколи не думав, що ковальство стане основним моїм ремеслом. Почав із виготовлення троянд. Першу подарував дружині. А вирішив навчитися ковальській справі, бо так склалося життя, потрібно було шукати заробіток. Тепер працюю не тільки з металом, а й зі склом, деревом. 

Варто лише зазирнути в оселю, й одразу видно, що у Максима руки золоті. Там і добротний ремонт, і творча уява. При вході - церква, виготовлена із заліза. 

- Цю церкву мій старший син Владислав зробив у другому класі, - не без гордості каже батько й тішиться тим, що хлопець із задоволенням ходить до майстерні й теж пробує кувати. 

Молодший Богданчик, якому лише три роки, посміхається. Бо й для нього батько авторитет. Із задоволенням фотографується біля кованої орхідеї, що вписалася в інтер'єр поряд з акваріумом. А потім ми оглядаємо нагороди, які мешканець Воскодав отримав на фестивалях ковалів. 

- Був я на фестивалях у Рівному, Івано-Франківську. Познайомився з багатьма ковалями, - розповідає майстер художнього кування й показує фартух, на якому підписи ковалів із різних країн, у тому числі й знаменитого Хууба Сенсона з Голландії. - Сенсон був у моїй кузні. Казав: "Все гуд!". 

Максим шліфує свою майстерність, а залізо в його руках грає. Тому й творить він композиції легкі й живі, практичні й добротні. Витончені форми чи то якогось елемента, чи цілого виробу виказують яскраво виражену індивідуальність.