Зростала маленька Тетяна з добрими, щирими, працьовитими батьками. Навчалася у Воскодавській середній школі. Була гарною, старанною, відповідальною ученицею. Мама Тетяни була вправна господиня. Усе доладу: і на городі, і в саду, і на столі, і мала великий талант до вишивки. І свій великий талант передала своїй улюбленій донці, яка вже з 4-го класу вміла гарно володіти технікою вишивання. За часів навчання Тетяни в школі було дуже багато виставок з її роботами, які неодноразово отримували нагороди.

Невдовзі молода дівчина поєднала свою долю з красенем Миколою. Пліч-опліч Тетяна і Микола крокують разом. Усього було в житті – і злети, і падіння, радість і тривога, успіх і невдача, але саме діти яких вони мають троє, - Ігор, Павло і Василина  спонукають творити й дивувати.

«Лежить душа до вишивки» - так говорять про тих людей, які вправно вміють поєднувати різні кольори. Нещодавно вона стала бабусею. В неї є чудовий онучок Захар, якому вона вишила дуже гарне вбрання на хрещення. Всі її діти мають дуже багато вишиванок від своєї любої матусі. Вони дуже пишаються її працею і з гордістю одягають ці вишиванки.

До того ж вона в нас гостинна й привітна. Завжди радо зустрічає гостей на своєму порозі, любить їх здивувати та порадувати своїми новими вишивками.

Тетяна добра людина і вона ніколи невідмовить з допомогою. Коли її просять рідні, сусіди і чужі люди вишити рушник чи сорочку, вона ніколи нікому не відмовляє, і з радістю допомагає.